Такого поняття, як "збанкрутілий будинок" в юридичному контексті, поки що в нашій країні немає. За логікою, кожен подумає, що йтиметься про якусь залишену людьми й владою споруду. Зовсім ні. У Києві серед банкротів опинився кооперативний будинок, в якому мешканці справно сплачують рахунки за житлово-комунальні послуги, усі квартири в ньому мають своїх власників. Однак багатоповерхівка все накопичувала й накопичувала борги. Допоки заборгованість не сягнула критичного рівня...
 
Покарання для... сумлінного мешканця

Не виключено, що після розповіді про те, як мешканці кооперативного будинку на просп. Радянської України в Києві розкрили винайдену посадовцями технологію накопичування боргів у багатоповерхівках, багато громадян в країні почнуть страждати на нову фобію - "синдром зловмисного... платника". Так, до досконалості у відносинах в житлово-комунальному секторі нам, справді, ще дуже далеко. Але не можна ж, щоби хтось постійно наживався на довірливості й сумлінності своїх співвітчизників? Ті, хто потрапив у тарифну пастку, підозрюють, що такий механізм заробляння грошей "функціонує" не тільки в столиці.

Та про все по черзі. Історія з незрозумілими боргами у ЖБК "Електрон-2" (житлово-будівельний кооператив. - Авт.) розпочалася ще 2003 року. Нагадаємо, що кооперативний будинок - це порівняно самостійна структура в житлово-комунальному секторі. Він найменше залежить од ЖЕКів. Тут мешканці керують самотужки. Як уміють. Зате й нарікати можуть тільки на себе. І ось якось "Електрон-2" опинився на межі банкрутства. У кооперативу з'явилися якісь величезні борги - майже 200 тис. грн. Хоча мешканці ЖБК практично справно сплачували за рахунками. Були, звісно, боржники. 2-3 квартири заборгували за електрику, тепло, воду. Але, як з'ясували, не ці борги підмивають фундамент платоспроможності будинку.

Вивчати "природу" небезпечних заборгованостей довелося голові кооперативу Світлані Кузюковій, яку сусіди обрали саме для того, щоб витягнути свій будинок з боргової ями.

- На той момент я втратила роботу, - розказує голова ЖБК. За фахом Кузюкова - електронник. - А тут ще й над нашим будинком нависла загроза банкрутства. Ну, думаю, якщо я ще й квартиру свою втрачу, тільки тому, що немає кому грамотно керувати справами будинку, я цього собі не пробачу. Адже житло - це єдина цінність, яка в мене залишилася. Утім, як і у багатьох моїх сусідів. Тож очолила керівництво правління кооперативу і зайнялася порятунком сумісної нерухомості.

Арифметичні пошуки голови, або "Складна" математика... Київенерго

- Із причинами виникнення цієї незрозумілої спільної заборгованості розбиралася дуже детально, - розказує "Домкому" голова ЖБК. - Передусім у мене виникли питання з оплати за гаряче водопостачання. Щодо тепла - у нас в будинку стояв лічильник, тому з цими платежами Київенерго до нас жодних претензій не мало. Скільки використовували гігакалорій, за стільки й заплатили. А за гарячу воду висіли борги. Довелося підняти документи за чотири попередні роки і провести відповідний аналіз. Добре, що моя освіта дозволяє розібратися в табуляграмах (це такі собі зведені відомості. - Авт.), в яких відображена витрата теплової енергії, використаної на підігрів нашої води.

Далі я спробувала з'ясувати, скільки ж 1 Гкал нагріває кубометрів води до потрібної температури. Яка ж я була здивована, коли з'ясувала, що цей технічний параметр - мало не військова таємниця. Офіційно цю інформацію надавати ЖБК ніхто не схотів. Зверталися і до київських депутатів, і в Управління цінової політики, і до Київенерго... Однак, незважаючи на "секретність", цей норматив неодмінно має бути присутнім у розрахунках! Як мінімум тих тарифів, що стосуються гарячої води. І відбивати кількість витрачених гігакалорій, наданих для підігріву води, яку використав наш будинок. Внаслідок тривалих зусиль нам вдалося дізнатися, що 1 Гкал нагріває 22,5 кубометра води до 55 градусів (за нормою).

А надалі для перевірки початкових даних потрібно було виконати дві арифметичні дії: кількість мешканців (що живуть у будинку) помножити на норму споживання гарячої води (3,5 кубометра). З'ясуємо, скільки ж будинок використовує гарячої води на місяць. Умовно кажучи - хай це будуть 1500 кубометрів гарячої води. Тепер ці 1500 "кубів" ділю на 22,5 кубометра, щоби дізнатися, скільки ж нам мають виставляти в рахунку за використане тепло на підігрів води. І виявила, що в середньому будинок повинен заплатити за 60 Гкал. А у поданих Київенерго рахунках виставляють на 10 гігакалорій більше. І ця різниця капала щомісяця, за рік - майже 40 тисяч гривень без джерела погашення: люди сплачують за тарифом, а борги будинку наростають, - переконує Світлана Іванівна.

- Я вважаю, що будинок із постачальником має розраховуватися в тих самих одиницях, що й мешканці. Люди платять за квадратні метри або кубометри, а рахунки будинку виставляють у гігакалоріях. У квартирах, навіть якщо і є лічильники на гарячу воду, то це всього лише водоміри. Вони не вимірюють тепло на вході й виході, гігакалорій вони не рахують. Таким чином, будинок банкротує, а мешканці геть не знають про те, що діється, - зауважує голова ЖБК.

Так, після розкриття "військової таємниці" й усього двох арифметичних дій, голові кооперативу "Електрон-2" вдалося виявити механізм, яким Київенерго заганяє своїх споживачів у боргові кайдани.

Учіться у поляків, або Лічильник круг пальця не обведеш

Виявити борги - півсправи. Попереду в кооперативу була боротьба з київською владою, яка мала покрити несправедливі "націнки". Тривало листування з адміністрацією міста, Київрадою, ходіння кабінетами посадовців і, зрештою, судовий процес. Справа закінчилася на користь ЖБК: борги списали, точніше, покрили за рахунок бюджету столиці.

- Я так думаю, що схожа ситуація є не тільки в будинках ЖБК чи в ОСББ (об'єднання співвласників багатоквартирних будинків. - Авт.), - гадає Світлана Іванівна. - Просто в будинках, де є господар, здатний розібратися в цьому житлово-комунальному безладі, навислі нізвідки борги швидше виявляють. Не знаю, як із ними розбираються у ЖЕКах, на обслуговуванні яких по 40-50, а то й більше об'єктів. Може, їм якось планово погашають ці "накрутки", а можливо, таким чином житлові багатоповерхові будинки спеціально готують до банкрутства? Де гарантія, що в недалекому майбутньому їх не схочуть викупити банкіри чи олігархи? Адже мешканці приватизованих квартир так і не стали повноправними власниками своїх осель...

- У ситуації, коли практично відсутній облік і споживання енергоресурсів (теплової енергії, води), за рахунок таких приписок, я думаю, покривають не тільки втрати під час аварій, але і бездіяльність посадовців та влади. Скільки років говоримо про реформу в ЖКГ? Вже успішно провалили перший етап, другий. Успішно провалимо і третій. Самі балачки, - обурюється киянка. - А треба лише трохи - розгледітися, подивитися на сусідів. Я, наприклад, вивчала польський досвід господарювання. Прилади обліку - це основа проведеної реформи. Спочатку в них був такий самий бедлам, як і в нас. А потім вони відпустили житлово-комунальні тарифи, встановили лічильники в кожному будинку. І мешканці платять саме стільки, скільки обходяться їм ці ЖК-послуги. Постачальники продають свою продукцію, а споживач - мешканець - купує. Ціна повністю покриває витрати на виготовлення тієї чи іншої послуги. А керівник, що уклав угоду із постачальником, несе відповідальність перед мешканцями за якість послуг, що надаються. Якщо вона не влаштовує - шукають іншого постачальника. Усе простіше простого.

- У Польщі розуміють, що платити треба і за електрику на сходовій клітці, і за електрику для роботи ліфта, і за прибирання прибудинкової території, і за підігрів підвалів, горищ. За утримання свого майна поляки платять наперед. Спочатку гроші, потім товар. У нас усе точнісінько навпаки, - продовжує Світлана Кузюкова. - Я взагалі не розумію, як можна нав'язувати городянам таку систему розрахунків? Люди мають чітко розуміти, в яких координатах живуть і яка небезпека може виникнути навколо них. А у нас хтось встановлює штучні розцінки, і ніхто не може пояснити, що ж вони відбивають. Нинішні тарифи в Україні ніяк не відображають відносини між споживачем і постачальником. Ось і виходить, що відповідати за ці неподобства просто немає кому.

Урок пішов на користь

Кооператив "Електрон-2" впорався зі своїм лихом. Мешканці спільними зусиллями вже убезпечилися від тарифних пасток енергопостачальної компанії в майбутньому. У будинку встановили лічильники на все, що можна підрахувати. Зокрема й на гарячу воду, рахують кожну калорію на виході і вході.

- Нашому будинку урок, можна сказати, пішов на користь. Люди відповідальніше почали ставитися до житлово-комунальних платіжок, рівень проплат підвищився. Якщо раніше поточна заборгованість будинку становила майже 80-90 тисяч гривень, то тепер коливається в районі 30-ти. Платіжна дисципліна піднялася одразу ж, - переконує нас голова ЖБК. - Дізнавшись про нашу історію, заворушилися мешканці й у сусідніх будинках.

Незабаром з'ясували, що в аналогічну пастку потрапив і сусідній кооператив "Мрія-3": будинок обріс боргами, причому вони виявилися дуже вже "давніми". Правління звернулося по допомогу до голови ЖБК "Електрон-2". Світлана Іванівна погодилася допомогти сусідам і очолити правління і цього кооперативу.

- Наша історія неабияк налякала жителів у околицях, народ заворушився, почав хоча б цікавитися, що й до чого, - каже Світлана Кузюкова. - В одному тільки Подільському

районі майже 70 житлово-будівельних кооперативів. Голови ЖБК, яким знайома ситуація в кооперативах "Електрон-2" і "Мрія-3", стали уважнішими. Мешканці почали вимагати від своїх керівників не тільки чистоти в під'їздах, але й докладного звіту за рахунками й заборгованостями будинку. Та й вибирати на керівну посаду люди тепер намагаються не того, хто погодиться завідувати справами будинку, а людину компетентну, як мінімум з вищою технічною, бухгалтерською або юридичною освітою. Розуміють, що не можна долю будинку довіряти абикому. Бо можна й без житла залишитися. Не здивуюся, якщо багато голів незабаром виявить аналогічні нічийні борги. Це дуже небезпечна тенденція. Вимагаючи погашення не нашої заборгованості, нам довелося поспілкуватися з одним із чиновників. Він недвозначно налякав нас втратою власного житла, сказав, що збанкрутілий будинок цілком можуть виставити на продаж. А чому ні? Купують же банкроти-підприємства. Оцінять його залишкову вартість, та й придбає якийсь банк собі під офіси, а людей - на вулицю. Тому я не стомлююся повторювати: треба створювати в своїх будинках ОСББ. Коли люди об'єднуються в колектив, вони хоча б починають розуміти й відчувати відповідальність не лише за свою квартиру, але й за свій будинок.

Природно, з нинішньою поблажливою до боржників політикою виселити мешканців збанкрутілого будинку буде складно. Однак часи змінюються. І хто знає, чим може скінчитися для людей такий недогляд. Поки що ж неофіційний ярлик будинку-банкрота істотно впливає на вартість їхнього житла. Треба визнати, що ситуація з боргами неабияк попсувала нерви мешканцям кооперативу із чудовою назвою "Мрія-3". Добре, що справи будинку тепер у руках професійного керівника, знайомого із сучасними тарифними пастками. І хоча списати навислі борги в повному обсязі поки не вдалося (відшкодовані тарифні "дірки" тільки за останні три роки, "давні накрутки" Київенерго адміністрація міста поки що погашати не бажає), мешканці збанкрутілого будинку не сумують. Доки їхній новий голова Світлана Кузюкова воює з посадовцями, люди ушляхетнюють своє житло. Почали утепляти будинок зовні: покрили захисним облицюванням фасад одного під'їзду. Процес, як-то кажуть, пішов. Отож вигляд збанкрутілий будинок має цілком презентабельний. А щоб вискочити з боргової ями, кооператив має погасити ще 120 тис. грн. Якщо розбити їх на 106 квартир - майже підйомна сума (трохи більше, ніж 1 тис. грн). І мешканці, щоб позбутися принизливого ярлика й убезпечити свою нерухомість від будь-яких непередбачених посягань, готові заплатити ці гроші. Хоча це й не справедливо. Чи переможуть правда й закон? Відповідь на це питання шукає новий голова "Мрії-3". А посадовці поки що відкручуються і уникають прямих відповідей...

Оксана СМОЛЬНА.

 

(Матеріал з газети "Товариш", №6 (1194),  22.01.2009р.)

 

Используются технологии uCoz